Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камінь у Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров’ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов’ю,
І йшов прощенням стати за гріхи.
Покірно шлях протоптаний стелився,
Аж до Голгофи – сповнений людей…
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей.
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла Мати, й воїнство солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять.
І, як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить чи так пройти…
Ісус біля Голгофи всіх чекає –
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім’ї?
Наш Цар Царів любов Свою безмірну
Тобі дарує. Тож прийми її!

Триває піст – час покаяння, очищення і навернення. Це є особиста нагода, коли ми можемо разом розважати над Страстями Господніми, йти разом з Ісусом Хресною Дорогою, з Ним вмерти і воскреснути до нового життя.Це нагода попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, а нині кожного з нас кличе до добра і любові.                                                                                                                                     На цей поклик, відкрили свої серця і разом з Ісусом  пройшли цією Хресною Дорогою учні нашої школи, а також було запрошено о. Івана, який і розпочав Хресну Дорогу.                                                                                                                           Через біль і сльозу ми стаємо кращими, милосерднішими, через біль ми можемо пізнати біль Христа, біль ближнього свого. Через біль і сльо­зу серце по-іншому світ бачить. І не хочеться такому серцю бути красивим, аби лише красиво виглядати і світ спокушати, не хочеться мудрувати, аби мудро виглядати, а хочеться такому серцю світити сонечком під небесами, аби і світу, і людям, і Богові було любо і мило від світла і тепла його.

Зупинись людино на хвилинку, ти у цьому світі лише подорожній. Не поспішай. Задумайся…